Нотариус Киев круглосуточно, нотариус без выходных, нотариус Оболонь. Все виды нотариальных услуг по самым низким ценам - нотариус Киев Коротюк Оксана Викторовна. Гарантия высокого качества предоставляемых нотариальных услуг
Погода в Україні
Графік роботи: Пн-Сб: з 9-00 до 18-00, в інший час - за домовленістю

Eлектронна пошта нотаріуса: notarius@korotyuk.com                     Завітайте до нас на:

СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ І ЗА ЗАПОВІТОМ. ВИДИ ЗАПОВІТІВ

Згідно з положеннями ст. 1233 Цивільного кодексу України, заповітом визнається особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. У тлумачних словниках значення терміну «заповіт» розкривається як офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті[1], передсмертна воля, розпорядження[2], настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам[3].

Виходячи зі змісту ст. 1233 Цивільного кодексу України, слід визнати неточним розглядання заповіту виключно як розпорядження майнового характеру, оскільки його зміст може стосуватися й інших питань (наприклад, ст. 1240 Цивільного кодексу України тощо). Більше того, розпорядження особи, викладене у заповіті, може взагалі не стосуватися майна заповідача. Наприклад, законом не забороняється складення заповіту, єдиною умовою якого буде позбавлення права на спадкування одного чи декількох можливих спадкоємців за законом.

Важливо, що згідно з ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, які є спадкоємцями за законом.

Таким чином, воля спадкодавця, викладена в заповіті, ставиться законодавцем на перше місце, і тільки якщо спадкодавець не виразив своєї волі шляхом складання заповіту, застосовуються положення закону щодо спадкування його прав та обов’язків. При цьому, спадкування за заповітом безпосередньо ґрунтується на волі заповідача, вираженій у заповіті, з урахуванням вимог закону. Йде мова про те, що в разі складання заповіту, зміст якого суперечить чинному законодавству, умови такого правочину не будуть застосовуватися.

Необхідно зазначити, що наявність заповіту не позбавляє особу – спадкоємця права на спадкування за законом, що закріплюється ч. 5 ст. 1275 Цивільного кодексу України, де передбачено, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Крім того, чинне законодавство не передбачає заборони на спадкування за законом особою, яка є спадкоємцем за заповітом. Так, якщо заповіт охоплює лише частину спадкового майна або окремі його положення були визнані недійсними, то спадкоємець за заповітом, якщо він є одночасно спадкоємцем за законом, може спадкувати за заповітом – частину майна, передбачену заповітом, а за законом – іншу частину спадкового майна. Це положення також підтверджується ст. 1245 Цивільного кодексу України, де зазначено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Таким чином, особа є спадкоємцем за законом, якщо:

-        спадкодавець не склав заповіт;

-        спадкодавець склав заповіт, але всі його положення були визнані недійсними;

-        спадкодавець склав заповіт, але всі спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або з певних причин не прийняли її;

-        спадкодавець склав заповіт лише щодо частини спадкового майна (в такому разі спадкування за законом відбувається щодо частини майна, не охопленої заповітом);

-        спадкодавець склав заповіт, але спадкоємець за заповітом помер до часу відкриття спадщини (це положення дозволяє спадкувати за законом тільки в разі, якщо заповідач не скористався своїм правом підпризначення іншого спадкоємця за заповітом).

Крім того, особа може бути спадкоємцем за заповітом і за законом одночасно, якщо вона є одночасно спадкоємцем за законом і спадкоємцем, що вказаний заповідачем в заповіті, у таких випадках:

-        заповіт складено відносно частини спадкового майна;

-        заповіт складено щодо всього майна спадкодавця, але окремі його положення були визнані недійсними, внаслідок чого частина спадкового майна стала такою, що не охоплена заповітом.

Слід звернути увагу на використання у ст. 1233 Цивільного кодексу України формулювання «особисте розпорядження». На обов’язковості особистої присутності особи при складанні заповіту також наголошується у ч. 2 ст. 1234 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на заповіт здійснюється тільки особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Важливо, що з моменту складання фізичною особою заповіту згідно вимог чинного законодавства така особа стає заповідачем. Особливості заповіту як правочину полягають у тому, що його положення можуть бути реалізовані тільки після смерті заповідача. Більше того, навіть оспорювання змісту заповіту є можливим виключно після відкриття спадщини.

При цьому, законом не обмежується право на складання заповіту, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або змінити його положення (див. коментар до ст. 1254 Цивільного кодексу України).

Заповідачу надано право складати такі види заповітів:

-          заповіт з умовою;

-          заповіт із заповідальним відказом;

-          заповіт із позбавленням права на спадкування;

-          заповіт, що передбачає створення установи;

-          заповіт подружжя;

-          заповіт із встановленням сервітуту;

-          заповіт з підпризначенням спадкоємця (спадкоємців);

-          секретний заповіт;

-          заповіт з покладенням на спадкоємця певних обов’язків тощо.

Слід підкреслити, що чинне законодавство надає особі-заповідачу досить широкі можливості щодо визначення змісту та умов заповіту, але разом з тим, містить певні заборони та обмеження, що можуть призвести до його недійсності взагалі або недійсності окремих його частин. При складанні заповіту, необхідно пам’ятати, що даний правочин спрямований на реалізацію останньої волі особи, а тому невідповідність його закону, неправильне формулювання або навіть неоднозначне висловлювання можуть значно ускладнити виконання заповіту в майбутньому чи зробити його виконання взагалі неможливим. Тому дуже важливо чітко дотримуватися вимог закону щодо змісту, порядку посвідчення та умов заповіту.



[1] Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови в трьох томах. – Т. 1. А – К. – Київ, Аконіт, 2008. – 926 с., 718.

[2] Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. яз. ; Под ред. А. П. Евгеньевой. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Русский язык, 1981. – Т. 1. А – Й. 1981. – 698 с., 502.

[3] Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с., 414.

Додати коментар


Захисний код
Оновити


Коротюк Оксана Викторовна - Нотариус Киев круглосуточно, нотариус Киев без выходных