ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОРУЧЕННЯ

Для забезпечення вчинення правочинів  від  імені  та  за рахунок однієї сторони (довірителя) укладається договір доручення, який за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим і згідно з  яким  друга  сторона  (повірений)  зобов'язується вчинити певні юридичні дії,  які  призводять  до  створення,  зміни,  припинення цивільних прав та обов'язків довірителя.  У договорі доручення або у виданій  на  підставі  договору  довіреності  мають  бути  чітко визначені юридичні дії,  які належить учинити повіреному. Дії, які належить учинити повіреному,  мають бути правомірними, конкретними та  здійсненними (ст.  1003 Цивільного кодексу України. Крім того,  договором доручення  може  бути  встановлено  виключне право  повіреного  на  вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій,  а також строк  дії  доручення  та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

У договорі  доручення   на   укладення   договору   дарування обов'язково  вказується  ім'я  обдаровуваного.  Якщо  ця вимога не виконана, договір доручення є нікчемним.

Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він   має   право   передати   виконання   доручення  іншій  особі (замісникові),  якщо це передбачено договором доручення  або  якщо повірений  був  вимушений  до  цього обставинами,  з метою охорони інтересів  довірителя.  У  випадку  коли  можливість  вчинення дій замісником   повіреного   не   передбачена   або  така  можливість передбачена,  але  замісник  у  договорі  не  вказаний,  повірений відповідає за вибір замісника.

Права та  обов'язки  повіреного  і   довірителя   встановлені статтями 1006, 1007 Цивільного кодексу України.

Договір  доручення  припиняється  на загальних підставах припинення договору,  а  також  у  разі  визнання  довірителя  або повіреного  недієздатним,  обмеження  його цивільної дієздатності, відмови довірителя чи повіреного від договору, а також у разі їх смерті.