ПОСВІДЧЕННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

Особи,  які  подали заяву про реєстрацію шлюбу,  а також подружжя мають право за  власним  бажанням  укласти  договір  щодо вирішення  питань життя сім'ї (шлюбний договір),  яким регулюються майнові відносини між подружжям,  у тому числі  визначаються  їхні майнові права та обов'язки як батьків.

Шлюбний договір повинен бути нотаріально посвідченим.

Шлюбний вік для жінки встановлено у  сімнадцять,  а  для чоловіків – у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації  шлюбу  відповідно  до  чинного  законодавства  шлюбний договір  укладається неповнолітніми за письмовою згодою їх батьків або  піклувальника,   справжність   підпису   яких   засвідчується нотаріусом з дотриманням вимог пункту 40 цієї Інструкції.

Шлюбний  договір  не  може регулювати особисті відносини подружжя,  а також особисті відносини між ними та дітьми.  Шлюбний договір  не  може  зменшувати обсягу прав дитини,  які встановлені Сімейним кодексом України,  а також ставити  одного  з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не може передаватися у власність  одному з  подружжя  нерухоме  майно та інше майно,  право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір  може  включати  положення  про  порядок зміни  його  умов,  загальний  строк його дії,  а також тривалість окремих прав та обов'язків.

У шлюбному  договорі  можуть  бути встановлені умови чинності договору або окремих його положень і після припинення шлюбу.

Зміни до шлюбного договору можуть бути внесені подружжям шляхом    укладання    відповідного    договору,   який   підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Шлюбний договір,  укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності  в  день реєстрації шлюбу,  а шлюбний договір,  укладений подружжям, – у день його нотаріального посвідчення,  про  що  має бути зазначено в тексті договору.

Сторони  можуть домовитися про визнання майна, набутого ними за час шлюбу,  таким,  що вважатиметься їх спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим  приміщенням,  яке  належить  іншому  з подружжя,  а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Умовами шлюбного договору може  бути  передбачена можливість  надання  утримання  одному  з  подружжя  незалежно від непрацездатності та  потреби  в  матеріальній  допомозі,  а  також можливість  припинення  права  на  утримання  одного  з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Якщо у шлюбному  договорі  визначені  умови,  розмір  та строки виплати аліментів,  то в разі невиконання одним із подружжя свого  обов'язку  за  договором  аліменти  можуть  стягуватися  на підставі  виконавчого  напису  нотаріуса в порядку,  установленому розділом 32 цієї Інструкції.