Нотариус Киев круглосуточно, нотариус без выходных, нотариус Оболонь. Все виды нотариальных услуг по самым низким ценам - нотариус Киев Коротюк Оксана Викторовна. Гарантия высокого качества предоставляемых нотариальных услуг
Погода в Україні
Графік роботи: Пн-Сб: з 9-00 до 18-00, в інший час - за домовленістю

Eлектронна пошта нотаріуса: notarius@korotyuk.com                     Завітайте до нас на:

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ

Основні правила посвідчення нотаріусом правочинів врегульовано положеннями розділу І глави ІІІ Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

 

Нотаріальне посвідчення правочинів

 

Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема:

договори про  відчуження  (купівля-продаж,  міна,  дарування, пожертва,  рента,  довічне утримання (догляд),  спадковий договір) нерухомого майна (статті  657,  715,  719,  729,  732,  745,  1304 Цивільного кодексу України);

іпотечні договори (стаття 18  Закону  України  "Про  іпотеку", стаття 577 Цивільного кодексу України);

договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок,  про перехід права власності та про передачу права власності на  земельні  ділянки;  про  обмін земельними  ділянками,  які  виділені  єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток  (паїв)  (статті  88,  128, 132, 142 Земельного кодексу України, стаття 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості)  земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)");

договори купівлі-продажу  (приватизації)   державного   майна (стаття 27  Закону  України  "Про  приватизацію  державного майна", стаття 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)");

договори про  поділ  майна,  що  є  об'єктом  права  спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права  утримання  взамін  набуття  права  на  нерухоме  майно  або одержання одноразової грошової виплати;  шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати  аліментів  на  дитину; договори  про  припинення  права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);

договори найму будівлі  або  іншої  капітальної  споруди  (їх окремої  частини)  строком  на  три  роки  і  більше  (стаття  793 Цивільного кодексу України);

договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного  засобу,  у  якому  хоча  б  однією стороною  є  фізична  особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу України);

договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються  фізичними  особами  (стаття  153  Цивільного  кодексу України);

договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного кодексу України);

договори про зміну черговості одержання права на  спадкування (стаття 1259 Цивільного кодексу України);

заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України);

довіреності на укладання правочинів, нотаріальне посвідчення яких  передбачене  законом;  довіреності,  що  видаються в порядку передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України).

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).

 

Встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін

 

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін   до  вчинення правочину, який  він  посвідчує, а  також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом  однакового  розуміння сторонами значення,  умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності  іншої  сторони  з  метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Правочин посвідчується  нотаріусом,  якщо  кожна  із  сторін однаково   розуміє  значення,  умови  правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

 

Кількість примірників правочину

 

Документи, у яких викладено зміст правочинів, що нотаріально посвідчуються,  подаються нотаріусом не  менше  ніж  у двох  примірниках,  один  з  яких  залишається у справах державної нотаріальної  контори  чи приватного нотаріуса.  

Усі примірники підписуються учасниками правочину. Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.

На  бажання  учасників  правочину  кожному з них видається по одному примірнику, про що зазначається у тексті правочину.

 

Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації

 

Правочини про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації,  посвідчуються  за  умови   подання   документів,   що підтверджують  право  власності  на  майно,  що  відчужується  або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи,  що підтверджують наявність прав  на  набуття такого майна у власність у майбутньому.

При  посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку,  квартири,  дачі,  садового  будинку,  гаража,  земельної ділянки,  іншого  нерухомого   майна   перевіряється   відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В  разі наявності заборони правочину про відчуження майна, обтяженого  боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення  правочинів  щодо  відчуження,  іпотеки житлового будинку,  квартири,  дачі,  садового  будинку,  гаража,  земельної ділянки,   іншого   нерухомого  майна,  а  також  правочинів  щодо відчуження,  застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації,  провадиться  за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін  відповідного  правочину.

Правочини  про  відчуження  жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення   виконавчого   комітету  місцевої  ради  або  відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

Іпотечні  договори, предметом яких є об'єкт незавершеного будівництва,  майнові  права  на  нього,  інше нерухоме майно, яке стане  власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, посвідчуються  за  умови,  якщо  іпотекодавець  може документально підтвердити  право  на  набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає  державній  реєстрації  у  встановленому  законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного  договору.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право  власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження  прав власника на нерухомість.  Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом    іпотеки,   нотаріус   накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість,  будівництво  якої  не  завершено,  посвідчується нотаріусом  на підставі документів, що підтверджують майнові права на  цю  нерухомість.

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного  договору.  У цьому  разі іпотекодержатель  на  підставі  документа  про  право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження  прав власника   на  збудовану  нерухомість.  Якщо  іпотечним  договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості,  яка є предметом  іпотеки  (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі  документа,   який   підтверджує   право   власності   на нерухомість,   зобов'язаний   зробити   відмітку   на   примірнику іпотечного договору,  що  належить  іпотекодержателю.  При  цьому нотаріус  не  має  права  вимагати  додаткових документів та згоди іпотекодавця.

 

Визначення обсягу цивільної дієздатності

 

При посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб,  які є учасниками правочинів (стаття  44 Закону України "Про нотаріат"), виходячи з того, що цивільною  дієздатністю  фізичної особи  визнається  її здатність   своїми  діями  набувати  для  себе  цивільних  прав  і самостійно  їх  здійснювати,  а  також  здатність   своїми   діями створювати  для себе цивільні обов'язки,  самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Повна цивільна  дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років  і  працює  за  трудовим  договором, особі,   яка   займається підприємницькою  діяльністю,  а  також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі  припинення  шлюбу  до  досягнення   фізичною   особою повноліття,  у разі припинення дії трудового договору,  припинення фізичною особою здійснення підприємницької діяльності  набута  нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Для   перевірки  цих  обставин  нотаріус  вимагає  відповідні документи (паспорт громадянина,  свідоцтва,  видані органами РАЦС, трудовий договір,   свідоцтво  про  державну  реєстрацію  фізичної особи - підприємця  тощо).  У  разі  потреби  нотаріусу  надається довідка  про  те,  що особа не страждає на психічний розлад,  який може вплинути на її здатність  усвідомлювати  свої  дії та  (або) керувати  ними.

Якщо  в  нотаріуса  є  підстави вважати, що хтось з учасників правочину  страждає  на  хронічний  стійкий  психічний розлад,  що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх  дій  та (або) керувати ними,  зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами,  токсичнимиречовинами тощо,  а відомостей про  визнання особи   недієздатною   чи   обмежено  дієздатною  немає,  нотаріус відкладає вчинення правочину і  звертається  до  органу  опіки  та піклування  за  місцем  проживання  відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності  опіки  або  піклування  над  такою особою.  У  разі  відсутності встановлення опіки та піклування над особою нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з  органів,  зазначених  у  статті  237  Цивільного процесуального кодексу України,  які можуть  звернутись  до  суду  із заявою   про   визнання   цієї  особи  недієздатною  або  обмежено дієздатною.

Нотаріус  пропонує  такій  особі (органу) повідомити його про прийняте  рішення.  Залежно  від  прийнятого  рішення нотаріус або вчиняє  нотаріальну  дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до вирішення  справи  судом.

 

Посвідчення правочинів за участю неповнолітніх, малолітніх осіб, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена

 

У  разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній  реєстрації,  у  тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна за участю осіб,  над якими  встановлено опіку або піклування,  нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені фізичних осіб,  визнаних у судовому  порядку  недієздатними, вчиняють законні представники: батьки (усиновлювачі) або опікуни.

Батьки  малолітньої  дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових  прав: укладати  договори,  які  підлягають  нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації,  в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від  імені  дитини;  відмовлятися  від  її майнових прав.

На вчинення одним із  батьків  правочинів  щодо  транспортних засобів  та  нерухомого  майна  малолітньої  дитини  повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків.

У разі  якщо  другий  з  батьків  заперечує  проти  укладення правочину щодо майна малолітньої дитини,  спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Нотаріус не посвідчує  правочин,  що  укладається  від  імені малолітньої   дитини  представником  батьків  (усиновлювачів)  або одного з них.

Неповнолітня особа вчиняє правочини, за винятком правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою  статті  32  Цивільного кодексу України, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.  Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має  бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника і органу опіки та піклування.

На вчинення неповнолітньою особою,  а також особою,  цивільна дієздатність якої обмежена,  правочину щодо  транспортних  засобів або  нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника  і  дозвіл  органу опіки та піклування.

Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладення  договорів  між  підопічним  та  своєю  дружиною  (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами,  крім передавання  майна підопічному  у  власність  за договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору позички.

При вчиненні неповнолітньою особою,  а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, інших правочинів (крім правочинів щодо транспортних  засобів або нерухомого майна) нотаріально посвідчена згода батьків не  вимагається.  У  цьому  випадку  нотаріус,  яким посвідчується  правочин,  установлює особу батьків (усиновлювачів) або піклувальника,перевіряє справжність їх підпису, про що робить відмітку  на  згоді,  і вказує назву документа,  його номер,  дату видачі та назву  установи,  що  видала  документ,  який  посвідчує особу,  та  його повноваження як законного представника.  Згода на посвідчення правочину може бути викладена  на  звороті  примірника правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.

 

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи

 

При перевірці  цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися  з  установчими документами,  свідоцтвом  про  державну  реєстрацію  і  витягом  з Єдиного державного реєстру  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб  - підприємців  цієї  юридичної  особи  і  перевірити,  чи відповідає нотаріальна   дія,   яка   вчиняється,   обсягу    її    цивільної правоздатності   та   дієздатності.  Копії  зазначених  документів залишаються в справах нотаріуса.

У випадках,  передбачених законодавством,  нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення  юридичною особою окремого виду діяльності.

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від юридичної особи,  державного реєстратора, органів державної податкової служби,  інших  органів,  установ  та фізичних осіб додаткові відомості або документи.

При посвідченні договорів дарування  між  юридичними  особами нотаріус  перевіряє,  чи передбачено установчими документами право дарувальника здійснювати дарування.  Ці обставини не перевіряються при посвідченні договорів пожертви.

При  посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України "Про   нотаріат",  а  також  перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові.  Дійсність довіреності  перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей,  за винятком довіреностей,  які складено за кордоном з участю іноземних властей або  які від них виходять,  за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреностіприймаються нотаріусами у  тих  випадках,  коли  це  передбачено  законодавством  України, міжнародними  договорами,  в  яких   бере   участь  Україна.   За результатами   перевірки   дійсності  довіреності  (її  дубліката) виготовляється  витяг  з  Єдиного   реєстру   довіреностей,   який додається  до  примірника  правочину,  що  залишається  у  справах нотаріуса.

Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб,  уповноважених на це установчими документами юридичної особи,  законом або іншими актами цивільного законодавства.  У  цих випадках  від  представників   вимагаються документи,  які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.

Якщо від  імені  юридичної  особи  діє орган його управління, нотаріусу подається  документ,  в  якому  закріплено  повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а
також його цивільної дієздатності та правоздатності  нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

 

Посвідчення правочинів щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю

 

Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною  власністю,  які подаються для нотаріального посвідчення, підписуються всіма співвласниками цього майна  або  уповноваженими ними особами.

При   посвідченні   правочинів  щодо  розпорядження  спільним майном,   які   підлягають   нотаріальному  посвідченню  та  (або) державній    реєстрації,   якщо   правовстановлювальний   документ оформлений  на  одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову згоду  інших  співвласників.  Згода  на укладення таких правочинів повинна  бути  посвідчена  нотаріально.

Відчуження або  застава  майна,  що  є колективною власністю, здійснюється за рішенням органів управління товариства  (загальних зборів,  виконавчого органу),  якщо інше не встановлено законом та (або) установчими документами (актами).

Земельна ділянка  може  належати  на  праві спільної сумісної власності лише громадянам.

Володіння, користування  та  розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Розпорядження майном,  що є державною власністю, здійснюється в порядку, установленому законодавством України.

Дружина  та  чоловік  мають  рівні  права  на володіння, користування  та  розпорядження  майном,  що  належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Договори щодо належного подружжю на праві  спільної  сумісної власності майна,  які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації,  а також правочини щодо іншого цінного майна можуть  бути  посвідчені  нотаріусом  за наявності письмової згоди другого з подружжя.  Згода на укладення  такого  договору  повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на  реєстровий  номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально   (прізвище,   ім'я,   по   батькові  фізичної  особи, найменування   юридичної   особи)   він   погоджується    продати, подарувати,  заставити тощо спільно набуте майно,  чи вказано ціну продажу,  інші умови укладення договору,  нотаріус при посвідченні такого   договору   зобов'язаний   перевірити   додержання   умов, зазначених у такій згоді.

Розірвання шлюбу   не   припиняє   права   спільної  сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Договір  щодо  розпорядження  майном,  що  подається для нотаріального  посвідчення,  може  бути посвідчений нотаріусом без згоди другого  з  подружжя  у разі, якщо з правовстановлювального документа,  договору, укладеного між подружжям, свідоцтва про шлюб та  інших документів  випливає,  що  зазначене  майно є особистою приватною  власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором,  укладеним  між  подружжям,  договором  дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо. 

Про  перевірку  цих  обставин  нотаріус  робить  відмітку  на примірнику   договору,   що   залишається   в   справах  державної нотаріальної контори чи  приватного  нотаріуса,  з  посиланням  на реквізити   відповідних   документів,   якщо   ці   документи   не приєднуються  до примірника такого договору.

При   посвідченні  нотаріусом  договору  про  відчуження  або заставу майна від імені особи,  у якої немає чоловіка або  дружини (неодружена/неодружений/,  удова/удівець/), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем  подається  письмова заява про це.  Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору тазазначає про це  в  його  тексті.  Така  заява повинна  виходити  особисто  від  відчужувача,  а  в разі вчинення договору через представника - від  представника,  якщо  відчужувач надав  йому  право при оформленні договору подавати від його імені відповідні  заяви.

Договори  щодо  розпорядження  майном  можуть бути посвідчені без згоди другого з подружжя також у випадках:

коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається  копія  рішення  суду,  що  набрало  законної  сили, про визнання  другого  з  подружжя  безвісно відсутнім; 

якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання з  другим  з  подружжя  у  зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.  На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду,  що набрало законної сили,  про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

 

Посвідчення договорів про заставу майна (майнових прав)

 

Правочини про відчуження або заставу майна, яке передано за  договором  управління,  посвідчуються  нотаріусом за наявності письмової згоди установника  управління.  Справжність  підпису  на заяві  установника  управління  про  згоду на укладання таких угод повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються  нотаріусом  після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У  разі  наявності  заборони  договори  про відчуження майна, обтяженого  боргом,  посвідчуються  за  умови  згоди  кредитора на заміну  боржника  (переведення  боргу).

Договори  про  відчуження  або заставу нерухомого та рухомого майна  (майнових  прав)  посвідчуються  нотаріусом після перевірки відсутності   податкової  застави  за  даними  Державного  реєстру обтяжень рухомого майна.

Договори про   відчуження  майна  (майнових  прав)  платником
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються  за  умови  письмової згоди відповідного податкового органу.

У разі   оформлення  заставної  перехід  права  власності  на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення  вимоги  за заставною.

Посвідчення договорів про зміну або розірвання договору

 

Договір  сторін  про  зміну  або  розірвання  нотаріально посвідченого  договору  оформляється  шляхом  складання   окремого договору,  який  додається  до  примірника основного договору,  що міститься в справах  державної  нотаріальної  контори,  приватного нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про зміну або розірвання  договору підписується   сторонами   і   посвідчується нотаріусом.   На  всіх  примірниках  основного  договору  робиться відмітка про його зміну або розірвання,  у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання. Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну  або  розірвання  договору  робиться  запис  у  реєстрі  для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.

Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у  разі  смерті, заміщення  приватного  нотаріуса у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, призупинення  здійснення  приватним  нотаріусом своєї діяльності, передачі документів до державного нотаріального
архіву тощо), договір про зміну або розірвання основного договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору,  який направляється ним за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається, для долучення до нього. Одночасно сторонам договору нотаріус роз'ясняє можливість повернення  правовстановлювальних документів за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.

Укладання договорів  про  зміну  або  розірвання  нотаріально посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил пункту 45 цієї Інструкції.

Якщо договір про розірвання договору про відчуження житлового будинку, садиби,  споруди,  квартири,  дачі,  садового  будинку, гаража,  земельної ділянки,  іншого нерухомого майна посвідчується після  державної реєстрації договору відчуження,  нотаріус вимагає подання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також перевіряє  відсутність  (наявність)  заборони  на  відчуження  або арешту  за  даними  Єдиного  реєстру  заборон  відчуження об'єктів нерухомого майна та  відсутність  або наявність податкової  застави  та  інших застав за даними Державного реєстру обтяжень  рухомого  майна.

Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.

У разі  одержання  рішення  суду  про  визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику  договору, який зберігається в його справах, долучивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації  нотаріальних  дій  і,  при  можливості, на всіх інших примірниках договору.

Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження  майна  при  його  зміні  або  розірванні  сторонам  не повертається.

Про зміну або  розірвання  договору,  що  підлягає  державній реєстрації,  нотаріус повідомляє відповідний орган,  який здійснює державну  реєстрацію,  якщо  такий  договір  до  його  зміни   або розірвання був цим органом зареєстрований.

Договір  про  відчуження  майна,  що  підлягає  державній реєстрації,  а також  договір  про  зміну  або  розірвання  такого договору,   якщо   договір,   що  змінюється  (розривається),  був зареєстрований у відповідному  органі,  повинні  бути  подані  для державної реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

Ціна  в  договорі  про  відчуження  або   заставу   майна встановлюється  за  домовленістю сторін,  якщо інше не передбачено законодавчими актами.


Коротюк Оксана Викторовна - Нотариус Киев круглосуточно, нотариус Киев без выходных