ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕДОРУЧЕННЯ НА ПІДСТАВІ

ІНОЗЕМНОЇ ДОВІРЕНОСТІ

            Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (п. 153) встановлює, що довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до  цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При посвідченні довіреності в порядку передоручення нотаріус роз'яснює  представнику  довірителя  вимоги  статті 240 Цивільного кодексу України. У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передавання повіреній особі права на передоручення. Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. У довіреності,  виданій у порядку передоручення, мають бути вказані  час  і місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім'я,  по батькові і місце проживання особи,  якій видана  основна довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках і їх службове становище. На основній довіреності робиться відмітка про передоручення. Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що залишається в державній нотаріальній конторі  чи у приватного нотаріуса. При наступному посвідченні довіреності, виданої за передорученням у тій самій державній нотаріальній конторі чи тим самим приватним нотаріусом, копія основної довіреності не залишається.

            При цьому важливо зазначити, що чинне законодавство не забороняє здійснення представником за довіреністю, виданою за кордоном, передоручення в разі наявності в нього права на передоручення.

            Але здійснення такого передоручення має свої особливості. Зокрема, якщо довіреність складено в державі, з якою Україна не уклала договір про правову допомогу в цивільних справах, то нотаріус може прийняти її для вчинення нотаріальної дії тільки після легалізації (або проставлення на ній апостиля). Крім того, якщо текст довіреності викладено на іноземній мові, нотаріусу подається переклад довіреності, справжність підпису перекладача на якому засвідчений нотаріально або переклад, який засвідчено печаткою відповідного бюро перекладів.

            Слід також зазначити, що Положення «Про Єдиний реєстр довіреностей», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 року №111/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 року за №1378/13252, не передбачає обов’язкового внесення до реєстру довіреностей тих довіреностей, що посвідчені за кордоном, а тільки вказує на обов’язковість внесення відомостей про посвідчення довіреностей консульськими установами України за кордоном. Таким чином, відсутність інформації про іноземну довіреність в Єдиному реєстрі довіреностей не є порушенням чинного законодавства України. При цьому варто враховувати, що після посвідчення передоручення нотаріус буде зобов’язаний внести інформацію про основну довіреність та про передоручення до Єдиного реєстру довіреностей (п. 155 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»).